Adamanova Masha

✨️

Запрошую вас на зустріч-практикум LIT_SKETCH, де ми будемо писати короткі живі тексти про людей, місця, випадкові розмови й маленькі події, які б не сталися без нашої уваги.

Як казав герой прекрасної історії "Рататуй" пан Гюсто: "Готувати може кожен".

Так ось, я переконана, що писати теж може кожен! На ЛІТ СКЕТЧАХ ми вчимося бачити те саме непомічене, перетворювати спогади на тексти, наділяти їх не просто формою, а показувати кінематографічно, розповідати цікаво і образно.

Поки спогад існує в голові, він залишається фактом. Як тільки ви поміщаєте його в контекст, розповідаєте власнии голосом, він починає жити і розкриватися по-новому.

Будемо пригадувати, помічати, робити техніки письма і карбувати важливе!
Приходьте ✨️

Де: Zoom
Коли: 3/10 о 18:00 за Києвом
Скільки: 890 грн

Для запису і оплати просто наишіть мені 🌸

Антикварний магазин книг пана Гатрі працює в Heidelberg з 1986 року. Те що, починалося як маленька сімейна справа, виросло в великий проєкт. Це не просто п'ять поверхів книг. Це збережена пам'ять та історія.

Саме тут ми гуляли, надихалися, писали. Зустріч вийшла майже камерною, затишною. Дуже дякую прекрасним жінкам за участь і можливість передавати знання та ділитися набутим досвідом.

По різним підрахунками тут знаходиться від 100 до 150 000 книг, які можна придбати гортати й роздивлятися, побути серед них. Пан Гатрі майже щоденно присутній в магазинчику, уважний і привітний.

Ми писали літературні скетчі, рефлексії, робили різні вправи. Своїм скетчем я поділюся вже наступному дописі, бо сюди здається не влізе 🤭

А ще саме тут дуже виразно відчувся мені біль по всім українським книжкам, знищених poсiянaми. Скільки могло б бути поверхів в нашому такому магазинчику...?
Та ми будемо читати, писати далі книги, щоб слово наше жило.

Молодий чоловік лежить прямо посеред вулиці, наче впав з неба. Його обличчя спокійне, розслаблене, з легкою, майже дитячою, усмішкою, а руки розкинуті в очікуванні обіймів. Довге волосся розпушилось по флісовій ковтині, що лежить під ним. Його гострий носик дивиться прямо в вересневе небо. Поряд навушники та інші речі.

Навпроти — трамвайна зупинка. І він теж як "зупинка". Зосереджена точка завмирання всього навколишнього. Все продовжує рух. Все метушиться і круговертиться. Але він лежить як частина природи. Невпинний плющ, що врешті перемагає стихійну забудову, і просто живе.

В цьому спокої є дещо гнитюче. Бо в повітрі вже відчутний запах неминучої війни. І цей спокій лякає. Лякає, як тиша перед гучним вибухом, що рве життя на непропорційні частини, де минуле відчувається великим і легким, теперішнє — синтетичним і неважливим в своїх турботах, майбутнє — розмитою неокресленою плямою.

Сава каже, що сподіватися на краще — хуйовий план. І я йому вірю.
Хоч десь всередині себе я теж лежу з непереборним бажанням розслабитися посеред цього хаосу. Я задираю свій гострий носик до вересневого неба. Я хочу лягти поряд з тобою, друже. Здається, я тебе розумію.

В серпні, поки я була у Львові, я подавала заявку на крутезну грантову програму U-lead від Ukreate Hub. Рік навчання, можливість фінансування власного проекту, класна спільнота і все таке. Конкурс шалений, два тури відбору заявок, всього 100 місць і лише 10 на Україну. І я бляха пройшла цей війдбір!

Але пізніше я виявилося, шо я маю бути саме ВПО, і постійно проживати в Україні. А шо робить, коли у тебе тепер тільки маріупольська прописка?

То я вирішила не ускладнювати собі життя незрозумілими ситуаціями й самостійно повідомила про це організаторів. Звісно, що навчання моє не відбулося, бо міжнародні донори, умови і тд. Але я дуже рада, що спробувала і пройшла.

Любі Ukreate Hub до нових грантів ✨️ я скоро буду 😄

То був останній день літа 2026 року. З піснею Home зі старого альбому Above & Beyond "Tri-State", до якого я останнім часом вертаюся, і улюбленим Йошиком, ми пройшли дванадцять кілометрів у долині Неккару. П.А.Л.К.А надихнули на знахідки.

"Will I wash away?
Turning like a stone
I need a place where I belong
Call the setting sun
to throw me down the road
And take me to a place
called home".

Ми випадково переживаємо багато речей.
Іноді вони торкаються чогось глибинного, іноді лягають поверхнево. Але так чи інакше, слід залишається.

Іноді реальність підкидає такі сюжети, що їх неможливо забути. Часом вони закороткі для оповідання та водночас надто великі, щоб піти у забуття.

19/09 Heidelberg. Запрошую вас на зустріч-практикум LIT_SKETCH, де ми будемо писати короткі живі тексти про людей, місця, випадкові розмови й маленькі події, які могли б не сталися без нашої уваги.

Вартість участі: 20€
Перезапис в direct 🌺