anastasiia_klin

Літо… до цього весна… все ніби на один смак. Воно ніби було і дуже насичене, а ніби нічого і не було. Ось так і плине час.

Так дивно…
Останні рази, коли я літала до Стамбулу мій погляд зупинявся на одних й ти ж самих будівлях, з кольоровими прямокутниками. Було цікаво, як там жити…
Що там на тему: «Наші думки мають можливість матеріалізуватися?».
Коли ж я правильно навчуся мислити та загадувати бажання 🤦‍♀️

Я любила та люблю свою Україну
💙 і українською мовою,
💛 і російською мовою,
💙 і англійською мовою,
💛 і турецькою мовою.

Сьогодні ніби життя на паузі, а завтра прилив енергії та думки про «жити сьогоднішнім», а потім знову пауза… І так по колу…

Я любила та люблю свою Україну і українською мовою, і російською мовою, і англійською мовою, і турецькою мовою…
💛💙

Багато хто дивився серіал «Величне століття. Роксолана». Чесно, я ні. Ніяк не можу почати навіть. Але саму історію знаю.

Будучи в Топкапи я думала про те, що тут дуже багато чого відбувалось.
Був і сміх, і сльози, і народження життя, і втрати, інтриги та війни… життя продовжувалося.
Тепер сюди приїжджає багато людей з різних куточків світу, щоб побачити на власні очі той сами палац… де стіни пронизані історією та минулим.

Інформація на сьогодні! (23.07.2022)
Від міграційної служби Туреччини.

В них є внутрішнє розпорядження, що громадяни України можуть безвиїзно знаходитись на території Туреччини 180 днів (по стандартним правилам 90 днів упродовж 180). Відповідно якщо ми будемо виїжджати з Туреччини і наш термін перебування сумарно не перевищить 180 днів, то ніяких штрафів ми сплачувати не будемо і депорту також не буде.

Якщо ж ми вирішуємо залишатися на довше, то необхідно оформлювати посвідку на постійне проживання.
Варіанти нам запропонували такі: туристична, гуманітарна. Вони коштують певних затрат.
Також я дізналася про міжнародний захист від знайомої, який можна оформити безкоштовно, але є певні нюанси. Такий шанс дається раз на все життя і його краще оформлювати, якщо ми впевнені, що залишаємося тут жити (не бійтеся, відмовитися від міжнародного захисту можна, але більше Ви ніколи в житті його не отримаєте в Туреччині). Це все зі слів співробітників міграційної служби. Список документів нам надали, поки що ми нічого не оформлюємо. Тому ,на жаль, більше нічим не можу поділитися. Знаю, що є телеграм канали, де люди розказують про свій досвід. Якщо в мене буде такий досвід (а я хз куди ще ми поїдемо), то я обов’язково з Вами поділюсь.

P.S. Які правила будуть діяти через пів року необхідно уточнювати в міграційній службі.

…турецкий кофе отдельный вид симпатии

…мои мысли

…до сих пор живу прошлым… хотя нужно уже сегодняшним. Нужно, но все внутри этому сопротивляется. Сейчас у меня нет возможности работать по своей сфере. И я безумно скучаю… но это малая часть «моих потерь». Да и жаловаться не на что 🙏
Но как же трудно это все даётся…
Дабы дальше поддерживать страницу я решила выставлять работы, которые почему-то оставила «на потом» и разбавлять ленту своей нынешней жизнью… Жизнь ли это 🤷‍♀️
Все вокруг яркое, бурлит, контраст… а в душе просто дыра. И сейчас у многих такое состояние. Вообщем, простите, если для кого-то это слишком или неуместно. Но благодаря моей странице, моему продолжению труда в моей душе появляется призрачный % ощущения, что все нормально (пусть и грубо это сказано).
Люблю и ценю, что Вы со мной ❤️

P.S. Я созрела, решилась… и буду стараться вести свою страницу на родном языке 🇺🇦 Возможно у меня не сразу получится, но я буду стараться 🙏

Скучаю ли я за причёсками?
Очень. Иногда было ощущение, что руки опускаются. Что не мое это. Но после таких пауз понимаешь, что перерыв нужен для осознания важности твоего дела и виденье себя в нем.
Я когда наблюдаю празднования вокруг, то невольно обращаю внимание на образ, на причёску и думаю что бы я сделала или как бы я сделала.
Надеюсь скоро я смогу взять в руку плойки 🙏
Увы, но сейчас все зависит от того, куда нас занесёт жизнь…