nail_dnepr_natabyt

Знову відпав куточок через 3 дні?
Тріщина по центру нігтя?
Покриття «пливе», товсте, чіпляється за волосся і виглядає як лопата?
А майстер каже: «у вас просто такі нігті…» 😔

Ні.
Це не «такі нігті». Це неправильно побудована архітектура і підібраний матеріал.

Я роблю чіткий квадрат із супертонким, але ДУЖЕ міцним покриттям.
Без горбів, без відшарувань на 5–7 день і без страху щось зламати.
Ти просто живеш, миєш голову, застібаєш джинси — і не думаєш про нігті щохвилини.

Якщо ти вже втомилась переробляти манікюр кожні 1–2 тижні — буду рада тобі допомогти з цим.

І окремо для майстрів:
якщо ви хочете перестати «ліпити товщину» і почати робити красиву, правильну архітектуру — треба розвиватись.
Я ділюсь технікою і своїми напрацюваннями.

Хочеш навчитися — welcome 🫶🏻

Це не “до/після”. Це — ПІСЛЯ 3–5 ТИЖНІВ НОСКИ.

Гортай фото ➝
На всіх знімках — відрослий манікюр моїх клієнток.

Жодне покриття не перероблялось.
Жодні нігті не підклеювались.
І ні, вони не «бережуть руки».

Просто правильно зроблена робота.

Чому так тримається:
• чиста підготовка без перепилу
• зміцнення під тип нігтів, а не «одна база всім»
• правильна архітектура
• герметична робота біля кутикули

Саме тому приходять з проблемами:
— відшарування через 5–10 днів
— пече в лампі
— після зняття нігті тонкі як папір

І через 2–3 корекції вже відрощують свої.

Я не роблю “швидко і аби було”.
Я роблю так, щоб ти згадувала про запис тільки через місяць 😉

Скільки носиш покриття?

Сьогодні мені 36🎈

Я — жінка, яку життя вчило з наймолодших років.
Мій шлях не був простим і рівним. Він був справжнім.

У третьому класі я вперше дізналася, що таке несправедливість і жорстокість. Була травля з боку однокласниці, клас розділився. Її старша сестра очікувала мене зі своїми подружками і коли я намагалась відгризтися від них то штовхали і підіймали руку. Був період коли влітку я сиділа сама і як би не індики яким я співала, то навіть і не знаю, що було б з моєю психікою. Дякуючи тим дітям які були на моєму боці і батькам Я вистояла. І врешті вона перевелася в інший клас — а я залишилася, сильніша, ніж була до цього.

Пізніше була дружба яка триває вже понад 20 років, зради, перше нерозділене кохання і люди які раптово зʼявлялися так раптово і зникали.
Були аб’юзивні стосунки, слова, які ранили, і вчинки, які я ніколи не заслуговувала.
І була одна історія, яку я довго несла всередині мовчки:
кохана людина підіймала на мене руку.

І тоді я зібралася й поїхала до Дніпра — буквально втекла, щоб вижити, щоб почати спочатку.
Саме там, у новому місті, почався мій шлях.
Заочне навчання + робота, різні місця праці, пошук себе, пошук стабільності.
Життя кидало з місця на місце, але я йшла вперед.

І одного дня я зустріла людину, з якою мені судилося створити сім’ю — на звичайному сайті знайомств.
Потім була вагітність. Дуже складна, виснажлива.
Були пологи, нова роль, відповідальність, і важке фінансове становище.
Коли донечці було 1,5 року, я зробила свій перший крок у б’юті-сферу.
Перший курс. Перше усвідомлення, що це — моє.
І з цього моменту почався мій шлях майстра, який я створила власними руками.
Мій шлях був різним: і світлим, і темним.
Були вигорання, невдачі, розчарування — ті, що вибивають з колії.
І були моменти сили, коли я піднімалася й ішла далі, навіть якщо не знала як.

Сьогодні я стою на своєму шляху твердо.
Я люблю свою справу.
Хочу вчити інших — бо бачу, як багато майстрів не хочуть розвиватися, не заглиблюються в професію, не ростуть.
А я пройшла цей шлях через біль, через силу, через працю — і хочу ділитися досвідом, який не купиш за гроші.

Я — не про легкі шляхи.
Я — про справжність, розвиток і внутрішню міць.

Ваша Ната Бут💋

Вершкове масло🧈

Chocolate 🍫