Nataliia Afanasieva Kinesiologist

• Що робить кінезіолог?
• Що таке м’язовий тест?
• Що зробити, щоб вирішити проблему, яка виникла в тілі?

Відповіді на ці (та деякі інші) запитання можна отримати на Доброfestі в рамках мого мк «Швидке кінезіологічне тестування»
Там буде ще багато інших активностей: групові класи, майстер класи інших майстрів, HandMade базар, дитяча зона і фудкорт з корисною і смачною їжею. Тож заходьте на сайт, знайдіть те, що вам цікаво і зареєструйтесь - https://predkotetyana.com/dobrofest

Зібрані гроші підуть на закупівлю реанімаційного обладнання для польових шпиталів

Інша інформація щодо заходу – на постері

Іду вулицею, переді мною ідуть мама з сином. Хлопчику десь років 4-5. І він дуже вихований. Ну дуже. На невеличких сходах він спускається, ставлячи спочатку одну ногу на нижчу сходинку, потім до неї підставляє другу. І так по всіх сходинках. Виглядає, наче спускається старенька бабця…

Звичайно, це безпечно. Зрозуміло, що ця дитина не впаде і не заб’ється. Але в чотири роки (зазвичай) падати і підніматись, то нормальна ідея.

А мама, до речі, іде нормально. Чомусь ідея впасти не розповсюджується на неї. І, дивлячись на них, я думаю: «Де ж тут спонтанність, творчість, життя кінець кінцем?»

Чому мене так засмутив цей хлопчина? Бо він знає, як правильно поводитись, але не знає, як Жити. В ньому є правильність, але немає цікавості.

Як всі ці роздуми пов’язані з кінезіологією?
Ви колись взували взуття, яке на вас маленьке? І що, які були враження? А як вам у взутті, яке на 2-3 розміри більше, ніж ваш? А як би ви почувались знаючи, що в такому незручному взутті ви можете ходити все життя?

А знаєте, як реагують м’ язи на незручні зовнішні обставини? Вони напружуються і не мають змоги розслабитися. І у цього хлопчини вже неабияке напруження. І з часом воно буде посилюватись. Можливо в дорослому віці він зможе надолужити все те, чого не отримав у дитинстві, повернути собі цікавість, творчість і ще безліч станів, що роблять людей живими. Бо правильність – це уявлення маленької людини про те, як стати великою людиною. А уявлення про Життя і саме Життя – це зовсім різні речі.
А зараз для нас усіх Життя дуже важливе. Тому що саме воно стоїть на боці, протилежному від війни.

Фото з інтернету

#інфогігієна

Летить собі бджола. І тут раптом щось незрозуміле: може це вітер, а може він дуже сильний і піднімає у повітря щось велике; або якась незрозуміла істота… Раптом – хоба – збиває бджолу. Щоб не валятися просто неба, бджола знаходить собі якійсь прихисток. Відновлюється в ньому. І так їй в цьому місці добре, що…

Що вона вирішує, що треба цим поділитися – раптові зміни в бджолячому житті дуже виснажують, а ще їх дуже багато. То іншим бджолам – а може ще комусь – це стане в нагоді. І починає діяти.

Тепер подивимося на все це з іншої точки зору. А якщо ця бджола залетіла кудись поближче до середини авто, що стоїть? Чи знайшла собі місцинку десь у каналізаційному стоку? Очевидно що цей прихисток може бути або вже є небезпечним.

А тепер питання: як це донести бджолі (за умови, що ви спілкуєтесь однією мовою)?

#інфогігієна

Чи кусала вас колись блоха? Або інша маленька істота – воша, кліщ… Правда здається, що ти завеликий і впораєшся з цим укусом? І що цей укус – ну він так собі, пройде, не дуже важливо?
А знаєте, як блохи та кліщі вбивають? Тих, хто меньший, більш слабкий, не має сил і розуму для опору? Кількістю. Коли цих істот стає багато, впоратись з ними не всім вдасться.

Зараз дуже багато дописів, мета яких – привернення уваги до ситуації на півдні України. І багато з них ілюструються емоційними фото або відео. І далеко не всі фото/відео зроблені саме зараз і саме в Україні. «Блоха!» - скажуть ті, хто поширює схожі дописи. «Головне – привернути увагу світу до проблеми».

Навіть маленька неправда відчувається людьми. І після декількох таких маленьких неправд навіть просте спілкування може завершитись. Незалежно від мети, з якою людина «трошки» вигинає правду. А якщо це просто розповсюдження дописів про те, що відбувається?

Подумайте самі. Відео ранньовесняної повені, де майже гірська річка змиває корів. Фото з малим хлоп’ям, який сам по плечі у воді і тримає над головою цуценя, - я вже знаходила його кілька років тому у відкритих джерелах. Зараз це приклади, які ілюструють ситуацію на півдні.
Це все неважко перевірити перед тим, як розповсюджувати. Інакше ВСІ дописи про Україну будуть сприймати як маленьку брехню. Такого вже багато, і люди вже захищаються від інформації про те, що відбувається.

Так, це потребує часу, уваги і хоч якогось критичного мислення. Але дає можливість ставати сильнішими – і на рівні кожної людини, і на рівні суспільства і народу.

Так що ж робити, аби не створювати (підтримувати/розповсюджувати) інформаційних «бліх»?
1. Якщо якійсь допис зачепив вас емоційно, зупиніться! Сходіть на прогулянку, випийте чаю, приберіть в квартирі… Потім подумайте, що саме вас так зачепило. І яким іншим способом ви можете допомогти.
2. Якщо допис – це репост відомої вам людини. Перевірте інформацію: фото, номери телефонів можна перевірити в Гуглі. Чи достатньо інформації в цьому допису? Увімкніть здоровий глузд (як от з відео гірської річки). Якщо хоч якась деталь, малесенька дрібничка викликає сумнів, не поширюйте це далі.
3. Якщо автор допису вам добре відомий, ви знаєте, що ця людина впорається з можливим шквалом інформації після поширення – тоді сміливо діліться.
4. Найкраща допомога – це дії. Не розповсюджувати інформацію, а працювати з нею. Збирати, впорядковувати, надавати необхідну – це можливості, які дуже необхідні саме зараз. А краще щось створювати, збирати, ділитись, знаходити – тобто робити, діяти.

Будь-яка людина проявляється через дії. Так, дії можуть бути різними. Краще (для всіх), якщо дії будуть усвідомленими – щонайменше, перевіреними на можливі негативні наслідки. Які не завжди очевидні…

#вбийусобіпутіна
P.S. Фото - з відкритих джерел. Ілюструє поточну ситуацію - не тільки у фб

#інфогігієна
Ти сідаєш в машину, щоб кудись їхати. Знаходиш у навігаторі місце призначення і отримуєш декілька можливих варіантів. Часто люди користуються тим шляхом, який обирає навігатор. Бачила ситуації, коли водій їде зовсім не в тому напрямку, який вказав навігатор і програма має підлаштовуватись. Це два полярні варіанти – і зрозуміло, що можливостей обирати маршрут завжди існує декілька, навіть при обмеженнях навігатора.

Тепер подивимось на ситуацію, коли кінцевий пункт зрозумілий, але для кожного свій. Наприклад: «відновити своє здоров’я», «досягти перемоги» або «розвивати свою (жіночу) силу». Чи зрозуміло, як досягти такої мети? Яким шляхом/шляхами треба йти?

Тут також є різноманітні варіанти для руху. Деякі – ти можливо чув про це – ведуть зовсім не туди, куди треба саме тобі. Але ти не знаєш точно, які…Деякі шляхи можуть привести тебе до потрібного тобі пункту, але цей рух буде занадто довгим та важким. І ніхто насправді не знає точно, чи є такий, хоча б один шлях, який швидко приведе саме тебе до твоєї мети.

Як в цьому випадку приймати рішення?
Як зрозуміти, що обраний шлях – вірний?
А що робити, якщо вибір був хибним?

Навіщо я це зараз пишу? Для того, щоб кожна людина подивилась на свій «звичний» варіант прийняття рішень, на той шлях, який обирається. Чому це важливо? Бо саме тут відбувається те, що можна описати фразою «диявол криється в деталях».

Подивіться на сусідню країну. Здається, що неможливо поєднати ідеї «розвиток нації» та «вбивати усіх, навіть маленьких дітей». Але ми бачимо наочно, що саме це і відбулось у головах більшості людей з цієї країни. Щось трапилось на шляху до мети…

Такі дивні поєднання ідей зараз відбуваються на багатьох рівнях. «Допомогти захисникам» і «тримати поле», «відновити здоров’я» і «наїстися пігулок», «зрозуміти себе» і «випити спеціальний шаманській напій»… Тут можна навести дуже багато прикладів, та чи варто?
Чи наведені варіанти поєднань працюють? Можливо… Чи це шлях до мети? Залишу це питання відкритим.

#інфогігієна
Зараз в нашому житті досить розвинена медицина. Маємо велику кількість різних ліків. Можна по-різному розуміти їхню користь або шкоду, та перш за все вони слугують для того, щоб позбавитись болю. Наприклад, болить голова. Випили пігулку – і все гаразд.

Для того, щоб знати, яку пігулку випити, треба хоч приблизно розуміти причину болю. Якщо це «звичайні» мігрені, то є болезаспокійливі пігулки. Якщо голова болить від температури – тоді треба робити щось з тими збудниками, на які так реагує тіло. Але біль може бути проявом і досить важких захворювань…

Зараз в нашому житті багато духовних і дуже схожих на духовні практик. Так, у нас вже відбуваються дива, вірити в дива – одна з можливих стратегій прожити цю війну. Та чи дійсно деякі дії можуть змінити стан? Чи правда, що можна так: сів, щось поробив – і повітряна тривога закінчилась. Або якось «згармонізував» простір – а потім за деякий час пояснюєш: от це я (ми) зробив (ли).

Тут є така цікава річ, що мозок дуже спритно знаходить зв’язок між майже непов’язаними подіями. І наскільки цей зв'язок реальний, мозок не замислюється. І можна повірити, що якась реальна дурня допомагає змінювати себе на краще, змінювати світ навколо себе, допомагати іншим…

Продовжу аналогію з ліками. Можливо хтось випив пігулку, і вона йому допомогла. І цей хтось починає роздавати рекомендації щодо цієї пігулки всім, хто потрапляє в зону впливу. Чи це допоможе іншим? Можливо. Чи нашкодить? Ймовірно. Чого більше: шкоди чи користі? Статистика та здоровий глузд кажуть, що шкоди…

Як зрозуміти, що якась практика – дієва? Чи не буде вона «болезаспокійливим» для ситуації, коли потрібне хірургічне втручання? Як кожен з нас приймає рішення щодо практик, які зараз з’являються як гриби після дощу? Накидайте свої бачення!

#інфогігієна
#війна
Наш мозок нас обманює. Найзрозуміліший приклад – фантомна сирена. Подивимось, яким чином працює мозок і чому розуміння цього зараз важливо?

Дуже цікаво і майже не нудно пише про мозок Девід Іглмен – американський невролог і дослідник. У книзі «Інкогніто. Таємне життя мозку» він розповідає про несподівані для більшості людей результати вивчення функціонування мозку. Наш мозок (дуже ледачий орган) створює образи, потім використовує органи чуття – слух, зір, нюх, тактильність і кінестетику – для того, щоб створені образи уточнювати. І, якщо розбіжності між даними сенсорів і створеним образом невеликі, то образ уточнюється, трохи змінюється відповідно до того, яку різницю мозок помітив. Але якщо ці розбіжності великі – мозок просто їх ігнорує.

«Ми прішлі вас асвабаждать!» - «Не треба нас звільняти! Ідіть геть!» - «Почєму ви нас так не любітє?». Згадали подібні спілкування, які відбувались на початку війни? Це – наочна демонстрація того, як насправді працює мозок. Є деякий образ. І різниця між дійсністю і образом настільки велика, що мозок просто ігнорує її, продовжуючи підтримувати створений образ.

Цей приклад – про існування дуже великого образу. А у нашому мозку присутні сотні і тисячі образів різних об’ємів, різних рівней, різного значення. Навіть усвідомлення цього факту потребує деякого часу. А потім виникнуть питання: що з цим робити? як формується образ? як на це впливати? як перевірити, це реальність чи образ? чи реально бачити реальність?

Цікаво, що більшість навчань з психології, які я проходила, просто пропонують створювати інший, більш позитивний образ. Чи допомагає це? – Так. Чи це про розвиток, усвідомлення? – Ні.

Зараз такий час, коли кожен з нас може змінити світ – хтось дуже маленьку частинку навкруги себе, хтось - дуже велику і значну. І для цього треба трошки більше знати, трошки інакше діяти. Зараз такий час, коли для того, щоб розвиватись треба докладати великі зусилля, але результат перевершить всі сподівання.

#вбийусобіпутіна

#інфогігієна
Я вже давно розмірковую над таким питанням: як зрозуміти, що стоїть за посилом людини. Чи перед тобою Майстер, чи тільки той, хто хотів би бути майстром або навіть той, хто прикидається майстром?

Якійсь час по фб ходив допис досить відомого актора про те, що він все в житті зрозумів і нічого більше робити не буде. Для більшості розповсюджувачів цей допис був чимось схожим на мудрість. Але людина чесно пише, що вона уникає контакту з дійсністю, робити нічого не хоче, виправдовується віком. Це аж ніяк не про мудрість, це швидше про апатію і депресію…

Але магічне - Відомий Актор – чомусь надає цій депресії стан норми.

І таких «норм» в нашому житті дуже багато.

Уявіть ситуацію. У вас в руках дві величезні валізи, за спиною – важкезний рюкзак. Ви збираєтесь йти, і тут прибігає родичка зі словами: «А я ось тобі поїсти зібрала. Ось кульочок, візьми. Все своє, домашнє!» Чи це турбота? – Ні, це насильство!

Ще ситуація. Знайомий (знайома) вирішив (ла) залишитись в тих місцях, де може бути дуже небезпечно. У нього (неї) є своє бачення ситуації, розуміння потреб і свої висновки. І завжди знаходяться ті, хто наполегливо просить таку людину: «Виїжджай!» Чи це турбота? – Ні, насильство!

Довга тривога, але собаці не можна пояснити, що гуляти будемо потім. В якійсь момент на прогулянці над головами пролітають ракети, потім чуєш вибухи. Приходиш додому і з вікна бачиш, що трапилось. Потім – офіційні повідомлення. І тут у твоїй стрічці в фб починають з’являтись дописи на кшталт «Що робити, якщо зникне світло/вода/тепло» від людей, які знаходяться не в Україні. Чи це про турботу? – Ні, це теж насильство!

Це все – НЕ НОРМА! Це все – совкова зміна реальної турботи.

Щоб не бути совком, треба з цим (і ще з іншим) щось робити. І робити всім. Тому питання.
Що таке реальна турбота? Як її проявляти?

#вбийусобіпутіна

#війна
Незалежність – це зараз дуже важливо!

Кожна людина – унікальна, кожна людина приходить в цей світ, щоб розвиватись і зростати. Щоб бути щасливою. Але людина – соціальна істота, вона живе у суспільстві, взаємодіє з іншими людьми. І для реалізації в соціумі конче необхідно співпрацювати з іншими, обмінюватись результатами і продуктами. І така взаємодія може відбуватись у двох варіантах:
• а якщо хтось зробить для мене те, що посприяє більшому щастю у моєму житті?
• а якщо хтось зробить це ЗА мене?

Ідеї першого і другого речення – протилежні. «Хтось зробить для мене» - це про взаємодію, співпрацю, обмін. «Хтось зробить це ЗА мене» - позиція дитини, яка не вміє жити самостійно, не може впоратись з подіями, що відбуваються. І не важливо – це одне таке рішення або це стиль життя.
Зараз читаю одну людину у фб, він у шпиталі, шуткує: «Можу писати тільки лівою, вже вибачайте». Виявилось, що правої в нього тепер зовсім немає.
І ще одна людина. Тимчасово права рука не працює, він лежить вдома і каже: «Хочу працювати, але потім, потім…»

Ідея про те, що хтось за тебе щось зробить, знаходить своїх прихильників – підтягуються саме ті, хто знає, як тобі краще жити. І це нібито зв'язок, але якийсь хворобливий – жоден з цих двох (а іноді їх там більше) не живе своїм життям. І такі відносини – це залежність. Це незрілість, небажання брати на себе відповідальність за своє життя.

Як кажуть математики, вірно і зворотнє: якщо в житті є залежність – це про відсутність відповідальності, незрілість, невміння робити вибір.

Але у будь-якої людини може бути розуміння того, що залежність – це такий стан, який можливо змінити. Людина може працювати з будь-якою залежністю і успішно позбавлятися її. Ставати не просто незалежною, а й сильною, сміливою, розвинутою. При цьому підтримувати зв’язки з великою кількістю людей, впливати на значні процеси.

Тому НЕЗАЛЕЖНІСТЬ – це вибір сильних та вільних. Тих, хто вміє знаходити рішення, не боїться працювати, взаємодіє з іншими з позиції WIN-WIN. І зараз кожен з українців та українок вирішує для себе, наскільки він або вона бере на себе відповідальність за свої дії, рішення, за своє життя та розвиток.

P.S. У незалежності є ще одна чудова властивість, це про Любов. Насправді любити можуть лише незалежні, вільні і сильні люди, тому що ЛЮБОВ – це тільки про розвиток, про чесність, про взаємопідтримку і прийняття.

#війна
#інформація
Дивлюсь на поточну інформацію. На реакції, які вона викликає. Що ж з цим робити?

Скажіть, що ви зробите, якщо у вашій оселі завелись щури або таргани?
Ви будете:
• Ставитись до них з презирством?
• Висміювати або принижувати їх?
• Ненавидіти їх?
• Намагатися переконати їх, пояснити, що вони не мають права тут знаходитись?

Насправді розумним рішенням буде знайти дієву отруту і використовувати її так довго, щоб усі непрохані гості або здохли, або забрались геть. Діяти для досягнення мети.

Отрута в нас є – це наші Збройні сили. Ми всі можемо підтримувати їх усіма можливими засобами. Розсудливо настільки, щоб наближувати досягнення цілі. Так довго, щоб усі непрохані гості забрались геть – у тому чи іншому вигляді.

#війна
Сміливість – це не про те, щоб натовкти комусь пику, а про те, щоб вміти захистити, відстояти себе, свої інтереси.

Сміливість – це не про те, щоб вміти відмовити, а про те, щоб відмовитись від того, що тебе руйнує.

Сміливість – це не про те, щоб уникати страху або боротися з ним, а про те, щоб вміти побачити, прийняти свій страх і, можливо, пройти скрізь нього.

Сміливість – це про гідність, повагу, цілісність, це про те, що ти можеш бачити світ таким, який він є, а не таким, яким він уявляється тобі або яким ти або хтось його вигадав.

#війна
Ми живемо у незвичайні часи. Ми проходимо такі випробування, які нечасто випадають на долю людей. До такого ніхто не готувався, але це потрібно пройти. Зараз дуже багато (і я в тому числі) пишуть про те, як допомогти собі психологічно витримати війну. І мало хто звертає увагу на поради щодо біохімічної підтримки тіла.
Пийте вітаміни! Знайдіть будь-який доречний для вас зараз комплекс вітамінів і пийте його! Війна – це випробування не тільки для нашої психіки, а ще й для процесів обміну речовин в тілі.
Зазвичай влітку відносяться до ідеї пити вітаміни з деяким сарказмом: навіщо, якщо зараз ці вітаміни в живому стані в овочах та фруктах? З одного боку, вірно, краще споживати овочі та фрукти – поживні речовини з них засвоюються набагато краще. А з іншого боку, а чи знаєте ви, скільки вітамінів і мінералів втратило ваше тіло, починаючи з 24 лютого? В усіх нас з початку війни були надмірні навантаження – і фізичні, і психологічні. І які потреби у вітамінах і мікроелементах у вашого тіла зараз – можна тільки уявити. Якщо маєте гарну уяву. Тому ще раз пропоную: пийте вітаміни – навіть якщо ви не в Україні, не прокидаєтесь від сирен або вибухів, все одно пийте. Три тижні поспіль – і зробіть перерву на 7-10 днів. І продовжуйте далі курс вітамінів.

Важливо підтримувати себе. Є три складових, які забезпечують здоров’я в мирні часи: фізична, хімічна та емоційна. Саме на ці три напрямки треба зважати і зараз. І відновлювати себе з усіх можливих боків. Нам ще відбудовувати країну, нам треба мати сили і ресурс.