Kolmarony

небо навпроти сміється тобі в обличчя.
йдеш стіною будинку йому назустріч.
носити усмішки нині не личить,
тож робиш всупереч.

вікно під ногами прозора калюжа вулиці.
плаває птах, клює на гачок антени.
вона сідає до нього на ліжко, тулиться
ніби птаха, смиренно.

Війна мене навчила не говорити про втрати.
З живими краще. Живих, принаймні, можна порятувати.
В живих є те, що не дає їм лягти в траншею.
Здається ви, атеїсти, називаєте це душею.

Я думаю іноді, чи зрозуміють нас наші діти.
Серце моє легке і обійми мої розпростерті.
Моєї любові стане на всіх,
навіть на тих, хто хотів мене вбити.
Піду, до речі, нагадаю їм, що їх чекає по смерті.