Green use

В силу своєї поширеності, корисних властивостей та специфіки вирощування гречка перетворилася на об'єкт вивчення як в агрономічних, так і медичних дослідженнях. У «Зборах економічних правил» (1670 р.) Ф. Удоловим було сказано про гречку таке: «не буде збитково, якщо й інший хліб скасувати, а замість його посіяти гречку». У «Настанові з умоглядного і діловодного землеробства» (1786), першому російському посібнику з агрономії, вчений М.Г. Ліванов писав про гречку: «це зерно для різних у домобудівництві потреб дуже корисне і вигідне. Воно настільки сильно розповсюджується, що ніяке хлібне зерно з ним не може зрівнятися».

Східна рецептура рекомендує гречку разом із гранатовим соусом при анемії. Тверді зерна гречки використовуються в індійській та китайській медицині у сеансах лікувального масажу.

Гречка – продукт, дієтичне значення якого важко переоцінити. Особливо корисне вживання страв із гречаної крупи при захворюваннях шлунка та кишечника, при анемії , розладах нервової системи, ниркових хворобах. З трави гречки посівної виробляють рутин, який використовують для профілактики та лікування гіпо- та авітамінозу вітаміну Р; у терапії захворювань, що супроводжуються порушеннями проникності судин (геморагічні діатези, капіляротоксикози, крововиливи у сітківку ока, гіпертонія та променева хвороба, гломерулонефрит, ревматизм , септичний ендокардит). На основі рутину випускають ряд препаратів: урутин, рутамін, аскорутинта ін У народній медицині квітковий настій гречки п'ють при кашлі. Ретельно розтерте і просіяне листя гречки застосовують як натуральну присипку при попрілості у дітей.

З лікувальною метою використовують насіння і траву гречки посівної (квітки разом з верхівковими листочками). Траву (як фармацевтичну сировину) зрізають на етапі цвітіння гречки, коли рівень речовини рутину в рослині досягає максимальної кількості. Квітки збирають для галенових препаратів. Сировина не доступна в аптечному асортименті.

У гречаній крупі міститься до 20% білка (з такими амінокислотами , як лізин та триптофан ), до 80% крохмалю , цукру – 0,3-0,5%, органічні кислоти (яблучна, лимонна, щавлева, малеїнова), вітаміни В1 ( тіамін), В2 (рибофлавін), Р (рутин), РР (нікотинова кислота), антоціани, солі заліза, кальцію, фосфору та мікроелементи – мідь, цинк, бор, йод, нікель, кобальт. У надземній частині рослини в період цвітіння міститься флавоновий глікозид (вітамін) – рутин (1,9-2,5%).

Гречка звичайна - трава-однолітник, від 30 до 80 см заввишки. Стебло рослини ребристе, неопушене, розгалужене, пофарбоване в зеленувато-червоні тони. Листя також з домішкою червоної, стрілоподібно-трикутної форми; нижні довгочерешкові, а верхні – сидячі. Квітки білого, рожевого або червоного кольору зібрані в щитковидні суцвіття. Плід – тригранний горішок. Цвіте гречка залежно від термінів посіву, найчастіше у липні.

Гречка звичайна (посівна, їстівна) – круп'яна культура із сімейства Гречані . Назва роду Гречка латиною – Fagopýrum. Слово «греча» («гречка», «гречка»), згідно з однією із загальноприйнятих версій, є скороченням від словосполучення « грецька крупа », оскільки імовірно культура перекочувала до слов'ян завдяки грецьким купцям. Гречка відноситься до хлібних та незлакових рослин (або псевдозернових). Завдяки своїй поширеності в різних частинах світу та країнах, та значенні в історії кулінарії, гречана крупа (плоди гречки, гречані зерна) набула статусу по-справжньому легендарного продукту.