Liubov Sviridenko

Stworzyłyśmy kolejne cudo! ✨
Każda stylizacja jest dobierana indywidualnie do kształtu Twojego oka, aby podkreślić Twoje naturalne piękno.
⠀
Chcesz obudzić się z gotowym makijażem?
📩 Napisz do mnie w wiadomości prywatnej, aby poznać wolne terminy!
⠀



Створили чергове диво! ✨
Кожна стилізація підбирається індивідуально до форми вашого ока, щоб підкреслити вашу природну вроду.
⠀
Хочете прокидатися з готовим макіяжем?
📩 Напишіть мені у приватні повідомлення, щоб дізнатися про вільні дати!
⠀
#нарощуваннявійкраків

Заставила сфоткатись разом)

Давай бігом, поки Тарас з бабусею 😁

Тут 100 фоток, для мами 😄

Щасливе дитинство 😁

Насть, давай так, щоб на дуже жирна 😆

Знову фото, для бабусі )

Сідай , зробимо фото, поки на пʼяні …

Нарешті знайшли, де посмажити мʼясо 🤪

Мариновані грубочкі

Тут хтось намагається грати волейбол )
Спартсмєнки 😆

Саме більше наше досягнення у житті ❤️❤️❤️
З Днем Народження, наш синочок 🫶🏻

З мамулічкою ❤️

Все частіше я зустрічаю людей, які мені кажуть, що як добре, що я працюю в бʼюті сфері.
⠀
І коли мене запитують знайомі:
«А може мені треба займатися чимось таким?
Куди краще піти або з чого почати свою діяльність?»
⠀
Чесно, то я не знаю, що їм відповісти.
⠀
Адже «щось таке» воно повинно йти від душі.
⠀
Ще в школі я обожнювала робити собі макіяжі, самостійно фарбувати віі, робити коррекцію брів. Могла годинами сидіти і робити собі манікюр. Або створювати феном мамі мінімальні укладки, для волосся.
⠀
«Щось таке» неможливо просто навчитись, його потрібно любити, воно повинно бути закладено у вас, до «чогось такого» повинен бути хист, іскра, яка запалюється всередині і горить вогнем задоволення.
⠀
«Щось таке» - це не про буденність, автоматизм, монотонність, це про створення прекрасного, це про найвищу насолоду, це про вершину відчуттів 🫶🏻
⠀
І як там пишуть: хештег ламінуваннясамійвдомаколинемачасунінашободекретщейде☺️
П.С. Але я вже задумала щось нове і це щось буде піком мого задоволення 😜

Щастя є в таких простих (насправді непростих 🥹) речах 🥰❤️

У той день, коли ти назавжди проведеш батька, всередині тебе щось надломиться беззвучно. Це не буде просто туга за людиною — це буде усвідомлення, що пішов єдиний чоловік, який ніколи не намагався тебе перевершити. Той, хто щиро бажав, щоб ти злетів вище, став успішнішим і зустрів на своєму шляху менше болю, ніж довелося йому самому.

У цю мить ти зрозумієш: його суворість часто була лише маскою для глибоких страхів за тебе. Його мовчання зберігало в собі більше любові, ніж найгучніші слова. Його жертви були тихими, але постійними: він працював, помилявся, знову піднімався і йшов вперед заради тебе, часто не чекаючи визнання чи вдячності.

Коли його не стане, ти будеш дорожити кожною дрібницею: тим, як він вимовляв твоє ім’я, його теплим поглядом у хвилини гордості і тими настановами, які ти колись вважав зайвими. Біль буде гострим, адже усвідомлення прийде занадто пізно — все, що він робив, було спрямовано на те, щоб ти став сильним і кращою людиною, ніж був він.

Втрата батька — це втрата не просто близької людини, а цілого фундаменту, твого коріння та надійної опори. Навколишній світ раптом стане важчим, адже більше немає того, хто страхував тебе, не вимагаючи нічого натомість.

Тому, поки є час, обійміть своїх батьків. Вислухайте їх. Пробачте за все. Подякуйте. Знайдіть у собі сили сказати «люблю», як би складно це не було.

Адже коли прийде час прощання, слів уже не вистачить… залишаться лише світла гордість і любов, яка буде боліти, але вказуватиме шлях до кінця життя.